Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника -провісника весни. України.
Колись, дуже давно, квіти цвіли протягом року. Сніг падав на землю,але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг,щоб і на нього люди дивились й щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: «Я червона, і все навкруги буде червоним»,- і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички й нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до фіалки - і ніхто не допоміг снігу.Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору.І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники.
Неохоче відступає зима. Ще лежить сніг, іноді то завірюха вхолить, то вдарять морози, та все частіше настають відлиги. Ось-ось з’являться перші ніжні, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти. То підсніжник білосніжний, або весняний (саме така його наукова назва).
Цікаві факти. Всім нам добре відомий пролісок. Так, як це перший промінчик тепла після довгої та холодної зими. Ботанічна назва цієї квітки - галантус. Але ми з давніх-давен називаємо його проліском, так як він пробився з під снігу.Здавна первоцвіти в особі підсніжника вважалися емблемою надії і, звичайно, пролісок часто ставав героєм різних легенд і оповідей ...Одного разу стара Зима зі своїми супутниками холоді та Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Всі квіти злякалися погроз Зими, крім проліска, який випрямив свій стеблинка і продавив пролом в товстому сніговому покривалі. Побачило Сонце його пелюстки і зігріло землю теплом, відкривши дорогу Весні.
